Братаны! Давайте я расскажу вам историю, ну такую, пиздатую, что мандрилле было б похер. Разок у меня тут случай вышел, настолько, что я до сих пор не решаюсь поверить, что это все ваще было, а не просто галлюцинации на фоне клади.
Итак, все началось с того, что я захотел закладку. Ну, не бухать, а долбануться по-крупному. А хули, Братва? И такое тоже иногда прикольно. У меня друг попросил закупить для него порошок, ну ваще где-то заклад купить. Я помню, как забрался в трамвай, и думал, как же увижу мою девочку, эту закладку счастья.
Короче, сразу закинулся в перегары. Пробежался туда в бетонной дыре, где всегда все бятит и сливает — на вокзал. И вот, стою я возле туалета, ищу наркоманов. Такие суровые алкаши — лучшие проводники в этом деле. Вижу одного – худенький такой, вся такая голая кости, искрящиеся глаза, весь в пороху. Отдал ему денюжку, а он протянул мне пакетик с чем-то, что я ни в жизни не видел. Он говорит: «Молодец, пацан! Вот тебе закладка, порох легкий, хардкор, вали отсюда на халяву и ломай весь мир!»
Насколько я был оголтелым, не знаю, но я просто улыбнулся и побрел куда глаза глядят. Вдруг вижу ресторанчик в стиле 90-х — видно, все еще сохранилось там. Вот где галлюциногенный опыт на всю жизнь мог закончиться!
Я зашел в заведение, а там какая-то крипота происходит. Видимо, кого-то высадили на измену. Мужик что-то ругается, орет, а его телка, аж трясется, сидит в углу, видимо, охуела от такой ситуации.
Ну, я сразу решил байтить на весь зал. Вот захожу, и громко кричу: «Эй, ребят, ваще пиздец, у меня есть экстази! Кто со мной пошлет?» Я тут же вижу, как все начали моргать, и глаза мои превратились в два зажигалки. Один чувак вышел ко мне, и говорит: «На фига ты здесь байтишь-то? Ты че, ненормальный?» Я ответил: «Брат, ну и что, что я ненормальный? Я хочу весь мир отпиздить от счастья!»
И вот, когда я наконец решаюсь достать закладку МДМА, вдруг весь зал залился музыкой и светом, словно в ночном клубе. Люди начали танцевать, рвать на себе одежду, орать от радости. А я, чувства свои наконец-то нашел, окунулся в этот пир, и забыл о всем на свете.
Наша кампания в ресторане продолжалась до самого утра. Мы были отпизженными до лунки. Ни один поход в клуб не мог сравниться с этой халявой. Все танцевали, целовались, смеялись, забывая о проблемах. Ну, а я, в режиме высадки на измену, просто наслаждался каждой минутой, не думая о том, что будет потом.
Кто-то из нашей компании решил пойти в ванную, на закладку. Боже, как там все было сумасшедшим! От покачивающихся стен, до галлюцинаций, что я фигню вижу. Я уже не мог ни поесть, ни пить, меня унесло в другой мир. И вдруг, когда я посмотрел в зеркало, я увидел свою растерянную физиономию, а рядом с ней отражение моего лучшего брата. Он сказал: «Ну и что ты, пацан, натворил?»
А ведь ради этой халявы я провалил все важные дела, и забыл о самом важном — о том, что друзья и семья всегда рядом, а все остальное — это просто пара грамм пыли.
Теперь я понимаю, что это была глупость и ошибкой вызвалась эфедроном в моей голове. Закладки и халява могут быть коварными, и легко заманить в ловушку. Если я смог здесь один справиться с крипотой, то и вы сможете. А ведь важнее всего – быть собой и заботиться о других.
Помните, гоу в реале, братаны, а не байтить из-за каких-то кладиков. Адифигейший ресторан самой крутой закладки – это ваше тело и душа.
Эх, бро, надо рассказать тебе историю, которая случилась со мной прошлой осенью. Было это, как всегда, нашем любимом заводе – радужных закладках и колесах. Понимаешь, это была моя первая попытка покачать микс с МДМА, и, честно говоря, я был довольно обдолбаный.
Настроение у меня было на высоте, как эти самые колеса, когда мы с друзьями забирались в электричку. Помнишь, ту самую, которая всегда запоминается своими шаткими движениями. Так вот, я сидел в этой электричке, скался от смеха и накатывающего прета, испытывая самые невероятные ощущения.
Рядом со мной сидел травник, контуженный марихуаной до белого каления. Мы обменялись улыбками и сочными гопарскими пятками, приветствуя друг друга. Он был в своей тарелке, а я – в своем мираже. Время казалось останавливалось, и наши сердца бились в одном ритме, будто бы мы стали частью одной большой семьи.
Вдруг, на последней остановке, в электричку ворвались блатные пацаны, издающие громкие гопарские речи и раскидывающие угольки нашей счастливой компании. Одним махом они выхватили из рук травника его дорогую траву и с размаху вылили ее содержимое на пол.
«- Эй, братва, это кто-то предателем стал?» – прорычал один из них, глядя на меня с косыми глазами. «- Да никто не предатель! – горячо возразил я, смотря на них с дерзким взглядом. – Просто мой колоритный друг не доставил удовольствия этим пацанам, поэтому они решили вонзиться в его луну!»Гопары покачались от смеха, а травник, бывалый парень, улыбнулся и предложил взять чурку. Я согласился – ведь время не ждало, и жалко было его потерять в суматохе. Мы поделились самодельным камнем, и я вдохнул этот чудесный микс. Вот тут-то и началось настоящее путешествие в мир наркотического прета.
Сердце забилось быстрее, а в моей голове начались странные комбинации цветов и звуков. Электричка двигалась все быстрее, пейзажи за окном таяли в одну кашу, а люди превращались в разноцветные фигуры. Я был на пике счастья и блаженства, смеялся до слез, не замечая вокруг суеты.
Вдруг травник подмигнул мне и тихонько указал на прислоненную к стене сумку. Я понял, что нашлись закладки, но наша счастливая компания не могла их определить. Это было достойно самого хитрого гопника – там лежали таблетки метамфетамина, которые дарили новые пафосные ощущения.
Я вытащил эти колеса и сунул одну в нос, а потом еще одну, и еще... Все вокруг меня превратилось в яркий растворимый микс, все сливалось в одно целое. Мои глаза горели, будто бы я был новым мессией в этом безумном движении.
В один миг я стал настоящим богом электрички, решающим судьбу тех, кто оказался здесь случайно. Меня экстаз пронзал с каждой клеткой моего тела, и я чувствовал себя непобедимым. Ничто не могло остановить меня, я был вне пространства и времени.
Весь вагон заполнился нашими криками и аплодисментами, и все жители электрички стали свидетелями нашего безумия. Это было настоящее шоу, и мы были главными героями этой истории.
Но, как всегда, все хорошее быстро заканчивается. Мы приближались к нашей конечной остановке, и поезд начал терять свою скорость. Возможно, это было хорошо – ведь нельзя всегда жить в мире наркотических галлюцинаций и прета.
Выйдя из электрички, я решил, что с этого момента я избегу экстази и других закладок. Ведь у нас есть так много других интересных историй, которые можно испытать, не обращаясь к наркотикам. Но, конечно же, закладки это всего лишь дополнительный краски, которые делают нашу жизнь ярче.
И запомни, братишка, всегда оставайся настоящим гопником, но будь осторожен с закладками и колесами. Ведь настоящий стиль гопника – это не только в себя закладки химического происхождения, но и славное чувство юмора и непоколебимая верность своим друзьям.
| Кто | Лежит | На дно |
|---|---|---|
| Тот, кто | Врет | И не держит слово |
| Тот, кто | Ворует | И обманывает |
| Тот, кто | На другой курит | Ишак |
MDMA кристаллы
Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА.
Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт!
— Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу!
Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє.
— Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся.
Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте.
Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово!
Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено.
Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах.
Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято.
Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу.
Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою.
— Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй.
Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас!
На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи.
Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику.
Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний.
Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну.
Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання.
Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це.
Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно!
А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу.
Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці.
Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т
